Комунальний заклад "Харківська гімназія №77 Харківської міської ради"

Мій біль-Чорнобиль!

Година екологічних знань в 10-А класі "Мій біль-Чорнобиль!"

Не із сторінок стародавніх літописів і не з легенд та переказів увірвалося у наше життя це лячне і моторошне слово – Чорнобиль.

Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. Важким колесом «прокотилася» Україною аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

Чорнобиль – невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни. Їхали сюди відусюди, щоб набратися здоров’я, подихати цілющим повітрям. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить.У 1971 році неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983 рік стали до ладу чотири енергоблоки, приступили до будівництва п’ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’ять – за назвою тутешньої повноводної річки. Місто швидко розбудовувалося. Відкривалися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини. Це було місто-сад. Які широкі вулиці! А скільки тільки квітів не було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалась річка.Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню.

Саме в таку з ночей, 26 квітня 1986 року, на Чорнобильській атомній станції сталася аварія – вибухнув один з блоків. Ніч з 25 на 26 квітні, 1година 23 хвилини 43 секунди.За свідченням очевидців приблизно о 1год 23хв роздалося 2 вибухи, над 4 блоком полетіли палаючи куски та іскри. Частина їх впала на дах машинного залу. Розпочалася пожежа. Ті, хто тієї ночі не спали, бачили вогняне сяйво, але ніхто тоді і гадки не мав, що сяйво те смертельно небезпечне.

Ти відомий сьогодні кожному –

Не ім’ям своїм, а бідою...

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе.

У якому ти жив сторіччі!

Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров, на твоїм обличчі.

І. Білий